Навесні й після злив вода в підвал може приходити щороку. Поки шукаєте причину й робите гідроізоляцію, воду треба відкачувати — і краще автоматично, щоб не чергувати біля підвалу з відром.
Що на схемі
1 — дренажний насос, 2 — поплавковий вимикач, 3 — напірний шланг, виведений за межі ділянки навколо будинку.
Який насос потрібен
- Для чистої й трохи брудної води (тала, ґрунтова) — дренажний насос із частинками до 5–10 мм.
- Для брудної води з мулом і піском — насос для брудної води з проходом частинок 25–35 мм.
- Напір — глибина підвалу плюс довжина шланга (1 м напору на 10 м шланга) плюс запас. Зазвичай вистачає 7–10 м.
- Поплавковий вимикач — обов’язково, якщо відкачування має йти саме.
Автоматичне відкачування своїми руками
- Зробіть приямок у найнижчій точці підлоги — яму приблизно 50×50×50 см, стінки укріпіть кільцем або бетоном. Вода збиратиметься туди.
- На дно приямка покладіть цеглину чи плитку й поставте насос на неї — так він менше засмоктує мул.
- Відрегулюйте довжину кабелю поплавця: насос має вмикатися, поки вода ще не вийшла з приямка, і вимикатися, поки над корпусом лишається трохи води.
- Підключіть напірний шланг або трубу, поставте на виході зворотний клапан — щоб вода зі шланга не стікала назад.
- Відведіть воду подалі від фундаменту: у зливову каналізацію, канаву або на рельєф нижче будинку, але не до сусідів.
- Підключіть насос через ПЗВ — у підвалі й з водою це обов’язково.
Поплавець не повинен чіплятися за стінки приямка чи кабель — інакше насос працюватиме всуху або не ввімкнеться зовсім.
Раз на сезон перевіряйте роботу: налийте в приямок води й переконайтеся, що насос вмикається й вимикається сам. Дренажні насоси дивіться в розділі насосів.